Японська народна казка (читати онлайн)

Давно колись жили собі чоловік і жінка, та не було в них дітей. А тому ходили вони щодня у храм молити богів, щоб ті послали їм хоч би малюсінького хлопчика.

І от одного дня знайшовся в них синок завбільшки з мізинчик.

–    Ой, яка гарненька дитина! – раділа мати.

–    Скоро підросте і нам допомагатиме! – тішився батько.

Батько й мати назвали сина Іссумбосі, тобто Хлопчик-

мізинчик, і берегли його як зіницю ока. Хлоп’я було розумне, та от біда – нітрохи не росло.

Минув час, і от надумав Іссумбосі вибитися в люди, став навколішки перед батьками і просить:

–    Будь ласка, відпустіть мене в столицю.

Спочатку батько й мати не знали, що й відповісти, але згадали, який він у них розумний, і погодилися з його проханням. Хлопчик зробив собі меч із голки, що дала мати, і вранці всі троє подалися на берег річки.

–    До побачення! – гукнув Іссумбосі і поплив униз за водою в чайній чашці, веслуючи хасі¹.

Через кілька днів дістався він до столиці, переповненої людьми, каретами й кіньми.

–    Оце так столиця! – промовив хлопчик, прошмигуючи між ногами у людей.

Невдовзі його увагу привернув величезний будинок.

–    Дозвольте зайти! Дозвольте зайти! – гукнув Іссумбосі щосили, стоячи на ґанку.

За якийсь час двері відчинилися, і на порозі з’явився ошатно вдягнений вельможа.

–    Дозвольте зайти! – так само голосно повторив Іссумбосі.

–    Цікаво, хто це говорить? – Спантеличений вельможа роз-зирнувся навколо.

¹ Х а сі – палички для їжі, які традиційно використовують у Китаї, Японії та інших країнах Східної Азії.

–    Я тут! Я тут!

Іссумбосі вибрався на гета¹ і затупцяв ногами.

–    Ого, який дивовижний чоловічок! – Вельможа посадив Іссумбосі на долоню.

–    Мене звати Іссумбосі. Я хотів би стати вашим слугою, -мовив хлопчик.

–    Гаразд, я беру тебе на службу.

Вельможі відразу сподобався цей маленький, але жвавий хлопчик. Іссумбосі був працьовитий і кмітливий, а тому в домі всі його любили. Та найбільше припав він до серця дочці багатого вельможі. Одного разу Іссумбосі супроводжував її до храму. Дівчина боялася, щоб на хлопця не наступили ногою, і посадила його за пояс свого кімоно². Коли ж вони поверталися додому, у темній вуличці на них раптом напали два оні – чудовиська в людській подобі з бичачими рогами й тигрячими іклами.

–    Стривайте! Я вам покажу!

Іссумбосі вискочив з-за пояса дівчини і замахнувся мечем-голкою.

-Ха-ха-ха! Що це за дрібнота? – зареготав один з нападників і, схопивши Іссумбосі лапою, кинув його собі в пащу.

Хлопчик був маленький, тож міг вільно бігати в животі чудовиська і колоти його мечем.

–    Ой, болить! Ой, болить!.. – заволало чудовисько і, виплюнувши хлопчика з пащі, дременуло світ за очі.

Тоді Іссумбосі стрибнув на обличчя другого чудовиська і виколов йому око.

–    Ой, рятуйте! Ой, рятуйте! – затуливши обличчя лапами, заволав другий нападник і накивав п’ятами.

Коли Іссумбосі отямився, то побачив перед собою на землі маленький чарівний молоток – скарб чудовиськ.

Дочка вельможі махнула цим молотком і промовила:

–    Іссумбосі, стань великим!

І тоді сталося чудо: Іссумбосі почав рости і за мить перетворився на вродливого юнака.

Кажуть, що незабаром після того Іссумбосі одружився з дочкою вельможі, викликав до столиці своїх батьків і всі вони зажили разом у добрі та щасті.

¹    Г е та – традиційне японське взуття, виготовлене з дерева.

²    Кімоно – японський національний верхній одяг у вигляді халата з широкими рукавами й полами, які загортаються зліва направо.

Переклад Івана Дзюба