Індійська народна казка
Жив колись шакал на ім’я Чандарава, що жив у печері на околиці міста. Одного разу, блукаючи в
пошуках їжі, він, дочекавшись ночі, підійшов до міста. Собаки, які мешкали у місті покусали його,
залишивши на шкірі сліди від своїх гострих зубів. І він, із тремтячим від їхнього страшного гавкоту
серцем, пустився навтьоки, спотикаючись на кожному кроці, і забіг у будинок якогось ремісника.
Там він упав у великий казан, наповнений індиго, і зграя собак не змогла його знайти. А він з останніх
сил вибрався з котла і пішов у ліс. І коли всі звірі, що мешкають в лісі, побачили його тіло, пофарбоване індиго, то сказали: «Що це за істота незнайомого кольору?»
І закривши очі від страху, кинулися навтьоки і розповіли іншим: «Гвалт! Звідкись з’явилася незнайома істота.
Невідомо нам, який у нього норов та яка його сила. Тому давайте підемо подалі. Сказано ж: Розсудлива
людина не повинна довіряти тому, чиї сили, поведінка і рід зовсім йому невідомі».
А Чандарава, бачачи, що страх привів звірів у замішання, сказав їм: «Гей, гей, дикі звірі! Чому ви
тремтите і тікаєте, побачивши мене? Адже дізнавшись, що у диких звірів немає пана,
Акхандала помазав на царство мене, чиє ім’я Чандарава. Живіть же щасливо, огороджені моїми
лапами, подібними до громових стріл».
Почувши цю промову, зграї левів, тигрів, пантер, мавп, зайців, газелей, шакалів та інших звірів схилилися перед ним і сказали: «Пане! Вкажи, що нам робити».
Тоді він доручив леву посаду міністра, тигру — охорону ложа, леопардові
— шкатулку з бетелем, слону — посаду привратника і мавпі доручив тримати парасольку. А
всіх своїх родичів шакалів, які були там, він вигнав в шию.
Так він насолоджувався радістю царювання, в той час, як леви та інші тварини приносили здобич і
клали її перед ним. А він роздавав її, по-царськи ділячи між усіма.
Так минав час, і одного разу, прийшовши на царські збори, він почув виючу неподалік зграю шакалів. Волоски піднялися на його тілі, очі його від радості наповнилися слізьми, він підвівся й завив пронизливим голосом.
Тоді леви та інші тварини, почувши це, сказали: «Це — шакал» і, на мить схиливши голову від сорому,
сказали: «Ох! Адже цей шакал хотів панувати над нами. Так треба його вбити».
А він, почувши це, захотів втекти, але був розірваний тигром на шматки і загинув.